Головна » Здорове харчування » Чому я гладшаю: брак сили волі чи дисбаланс гормонів?

Чому я гладшаю: брак сили волі чи дисбаланс гормонів?

Шоколад, круасани, тістечка з кремом, пампушки, морозиво, пряники… Скільки ж солодких спокус, котрих більшість людей старається уникати, проте не можуть заволодіти собою й спокушаються ще й на другий шматок. Чому ж продукти, які містять багато жиру та цукру, спокушають багатьох споживати їжу в надмірних кількостях? Майже всі повні люди кажуть, що хочуть почати їсти менше, але продовжують переїдати, навіть якщо знають, що це буде мати надзвичайно негативні наслідки для здоров’я. Хіба таким людям бракує сили волі сказати — «ні»? Чи можливо, це харчова залежність? Наскільки гормональний баланс відіграє у цьому роль?

Редакція онлайн-видання «Люкстопфіт» ретельно дослідили це питання.

Харчова залежність — розлад харчової поведінки чи генетичне порушення?

До початку 1990-х рр. в суспільстві панувала думка, що ожиріння та надмірна вага ― це виключно наслідок нестачі сили волі та самоконтролю в огрядних людей. Відтоді погляд на проблему кардинально змінився, щонайменше в медично-науковій спільноті.

Ставлення почало змінюватися завдяки роботі Дугласа Колемана (Douglas Coleman) в Джексонівській лабораторії у Бар-Харборі. Вчені провели експеримент з мишами двох ліній, щоб з’ясувати, що змушує гризунів переїдати. Перша лінія мишей мала генетичну схильність до ожиріння, друга до діабету. Вчені виявили, що в однієї з ліній є генетичний дефект, що проявляється в жирових клітинах, які виділяють гормон лептин.

У мишей, як і в людей, лептин зазвичай виробляється під час приймання їжі з високим вмістом жирів, щоб пригнітити апетит і запобігти переїданню. У гризунів, які страждають ожирінням, спостерігалися дефіцит лептину та непомірний апетит. Пізніше вчені з’ясували, що ожиріння у другій лінії мишей було викликане генетичним порушенням здатності реагувати на лептин і регулювати його дію.

Таким чином, дослідження показало, що гормони регулюють апетит, а отже й впливають на вагу. Тому гормональні розлади можуть призвести до переїдання, та, навіть більше, ожиріння загрожує людям з тих родинних груп, де є генетично зумовлена нестача лептину.

Однак, вважати гормональні захворювання виправданням розладу харчової поведінки та ожиріння буде неправильно.

По-перше, тільки невелике число огрядних людей в США й інших країнах мали генетично зумовлений дефіцит гормонів, пов’язаних з апетитом.

По-друге, можна було б очікувати, що в результатах аналізу крові людей з перевищеною вагою буде або знижений рівень гормонів, які пригнічують апетит — лептин, або підвищений рівень гормонів, котрі апетит підсилюють — Грелін. Супереч логіці, все виявилося навпаки. В більшості випадків при ожирінні, зазвичай, спостерігається парадоксально високий рівень гормонів, які пригнічують апетит, в тому числі лептину та інсуліну.

Як гормони лептин, грелін й інсулін регулюють наш голод

Оскільки, переїдання не є бажаним, існує декілька механізмів, які підтримують саморегулювання голоду та ситості.  Взагалі, спільна робота всіх органів та систем і, зокрема ендокринних залоз, які продукують гормони, впливає на загальний стан здоров’я і на його складову ― обмін речовин. Якщо все в організмі працює правильно, то він достатньо чутливий до лептину. Відомий дієтолог Нора Гедгаудес дала коротке визначення  лептину у своїй книзі

«Первісне тіло первісний розум» вона вважає, що саме лептин, а не щитоподібна залоза, регулює швидкість обміну речовин. Саме лептин вирішує чи накопичувати жир, чи краще спалити його, підсилюючи процеси термогенезу, тобто переведення жирів в енергію і назад.

Лептин бере участь у виробництві дофаміну та працює в тісній кооперації з гіпоталамусом. Коли людина вживає їжу й шлунок наповнюється їжею, лептин, який продукується жировими клітинами, сигналізує гіпоталамусу відчуття ситості: «Досить їсти». Це — своєрідні гальма, без яких людина не відчуває межі в споживанні їжі.

У людей із зайвою вагою порушений гомеостаз і організм не може регулювати рівень гормонів. Таким чином,  формується стійкість до лептину й тому мозок вже не сприймає сигнали, що посилаються цим гормоном. Тобто, гіпоталамус здебільшого «не бачить» гормону, навіть якщо його рівень підвищений, і вважає,  що людині треба поїсти, тому і відчувається постійне відчуття голоду. В британському журналі  «Health & Education Millennium» за 2016 р. описане одне з досліджень, яке демонструє, що коли рівень лептину знижується на 20%, то апетит може підвищуватися на 24%. Крім того, пригнічуються  метаболічні процеси, оскільки мозок інформує організм про те, що необхідно працювати в енергоощадному режимі, тобто, усім системам потрібно витрачати калорії дбайливо, по мінімуму. Так, резистентність до лептину «перевантажує» організм, внаслідок цього людина починає переїдати, головним чином через вуглеводи, солодощі та нерафіновані жири. Головними чинниками, що призводять до порушення синтезу і чутливості до інсуліну та лептину є прості вуглеводи. Стверджується, що лептин є головним гормоном у всьому організмі, який регулює діяльність всіх інших. Через це багато рекламних компаній  підхопили цю ідею та почали випускати  «диво-добавки» і «супердієти» для «нормалізації рівня лептину в організмі»,  проте, на сьогодні фармацевти не створили жодного препарату зі вмістом лептину, який може впливати на секрецію лептину.

Ще одним з основних «напарників» лептину в регуляції харчової поведінки є грелін, який називають «гормоном голоду». Крім функції збудження апетиту, в греліну є й інші завдання. Так, цей гормон бере участь в регуляції добового циклу сну-бадьорості, стимулює вивільнення гормону росту з гіпофіза. Також бере участь у метаболізмі вуглеводів, відчутті смаку та поведінці, направленій на пошук винагороди. Грелін виробляється, шлунок порожній і ми голодні. Таким чином, він підвищує апетит, сигналізуючи мозку про необхідність поїсти. Грелін може впливати на «центри задоволення» в головному мозку, примушуючи Вас тягнутися ще за одним шматком тістечка, тільки через те, що ваш мозок пам’ятає, яким смачним було попереднє тістечко, і яке ви отримали задоволення від його споживання. Простіше кажучи, коли ви їсте щось солодке, мозок вивільняє дофамін, що викликає відчуття задоволення. Активується центр заохочення в мозку. Після поглинання певної кількості калорій продукується лептин, який, врешті-решт, повідомляє мозку, що ви наїлися.

Тому обмін речовин залежить від балансу двох гормонів ― лептину та греліну.

Зазвичай інсулін та лептин взаємопов’язані один з одним, вони утворюють так звану «регуляторну петлю травлення» : лептин контролює синтез інсуліну в підшлунковій залозі, тоді як інсулін, навпаки, сприяє утворення лептину в жировій тканині.  Ця взаємодія має великий вплив на концентрацію цукру в крові та енергетичний обмін речовин.

Як правильно врегулювати рівень лептину та греліну

Для тих, хто більше не бажає стикатися із проблемою зайвої ваги, важливо підтримувати нормальну чутливість організму до лептину. В цьому випадку, мозок буде просто робити всю роботу за вас, регулюючи апетит, щоб ви залишалися при здоровій кількості жиру в організмі.

Ми вже говорили, що сьогодні можна знайти велику кількість різних домішок, виробники яких обіцяють нормалізацію концентрації лептину. Не варто їм вірити, оскільки всі вони не будуть ефективні.

Щоб повернути здатність організму адекватно реагувати на лептин (грелін та інсулін), потрібні як регулярні фізичні тренування, так і зміни в раціоні харчування. Зміною повинна бути повна відмова від швидких вуглеводів ―, однак без різкого обмеження калорійності. Найпростішою дієтою в цьому випадку є  кето-дієта або безвуглеводна дієта. Чим більше якісних жирів ви їсте, тим більше в них корисних і поживних елементів, тим менше греліну виробляє ваш організм, тим скоріше виділяється лептин, що прискорює вам почуття ситості.  Кетоз сприяє зниженню греліну, який дає вам контроль над своїм апетитом.

Ще одним з основних факторів регулювання лептину та греліну — це максимальне виключення цукру та фруктози, а також продуктів, що їх містять оскільки вони  пригнічують гормон лептин і не знижують гормон голоду грелін.

Фруктоза, яка міститься у більшості фруктів, а також в алкоголі: по-перше, не викликає секреції лептину, по-друге, підвищує рівень тригліцеридів. Вчені припускають, що підвищення рівня тригліцеридів викликане фруктозою, не дає лептину потрапити в мозок, тому мозок не може послати сигнал про насичення, щоб припинити їсти.  Так само і грелін, який викликає голод і, як правило, пригнічується після споживання їжі, але не пригнічується після споживання продуктів із фруктозою. Таким чином, після вживання фруктози  високий рівень греліну й відчуття голоду залишається. Навіть більше, грелін не протидіє дії лептину через рецептори нейропептиду в гіпоталамусі, а вливає на вивільнення дофаміну — гормону заохочування.

Так само відбувається і з лайт-продуктами та штучними підсолоджувачами. Коли ви їсте щось солодке, але не калорійне, грелін, так чи інакше, впливає на центри задоволення у мозку, проте лептин не активується і ви не відчуваєте ситості, адже організм не перенасичується калоріями. В результаті ви переїдаєте і, в кінцевому результаті, набираєте.

Підсумок:

Отже, зміна способу життя та нові правила харчування нормалізують рівень гормонів (греліну, лептину та інсуліну) що дасть вам відчуття насичення як розуму, так і тіла. Причому стрілка ваги показуватиме все кращі результати, без голодування, яке призводить до хаосу на рівні гормонів і метаболізму.

Автор: Tekla Lux
Теги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *